Закон України від 12.01.2023р. № 2888-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг» суттєво оновив звичний за багато років порядок оподаткування витрат у відрядженні за п. 170.9 ПКУ.
Витрати на відрядження не є об’єктом оподаткування лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість таких витрат. Це не є новиною. Але по-новому виписані саме підтвердні документи. До них належать:
- транспортні квитки або транспортні рахунки та багажні квитанції (у тому числі електронні квитки);
- документи, отримані від осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси;
- документи (виписки та/або відомості з рахунку), що містять визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітовані платіжні інструменти;
- документи, що підтверджують виконання операції з використанням платіжних інструментів;
- інші документи, що засвідчують вартість витрат.
Якщо під час відрядження працівник для проведення розрахунків застосував платіжний інструмент, включаючи корпоративний (бізнесовий) платіжний інструмент або особистий платіжний інструмент (тобто звичайну платіжну картку), чи його реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції за рахунком, до якого емітований такий платіжний інструмент. Це норма п. 170.9.2 ПКУ.
Отже використання особистої платіжної картки працівника з 01.04.2023 року фактично узаконена, але потребує обов’язкового надання виписки по рахунку за дні її використанні у відрядженні.