Русский
від M.E.Doc
З огляду на ст. 12 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» працівник, як застрахована особа має право на страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, яке виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення). Разом з цим в ст.15 та 18 цього Закону чітко визначено, коли і для чого призначаються такі страхові виплати – для повної або часткової компенсації втрати заробітної плати у разі хвороби.
Простій не з вини працівника має особливий порядок оплати, гарантований ст.13 КЗпП – з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Найчастіше, під час простою відбувається зупинення роботи, яке унеможливлює виконання роботи працівником. За цей час працівник отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. А отже, у разі настання в застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених п. 1 – 9 ч.1 ст. 15 Закону № 1105 втрати заробітної плати не відбувається. А тому здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку немає підстав.
Разом з цим на практиці є інші ситуації з простоєм – коли у разі необхідності виходу працівника на роботу під час простою згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні заробітну плату, допомога по тимчасовій непрацездатності має оплачуватися працівнику на загальних підставах, зокрема відповідно до норм ст. 15 та 17 Закону № 1105. Про це наголошено у листі ПФУ від 22.02.2023 р. № 2800-030401-8/9101.
В такому разі треба дивитися наказ та умови запровадження простою на підприємстві. Якщо запроваджено чергування періоду простою та роботи, то тоді дні лікарняного, що припадають на простій не оплачуєте, а дні, що припадають на період роботи можна оплатити, якщо була втрата заробітку.
