Частиною першою статті 23 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що підставою для призначення застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності.
Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності коштом роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.
У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.
У разі не надання застрахованою особою довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи, у страхувальника за місцем роботи за сумісництвом не має можливості правильно обчислити середню заробітну плату для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності та її нарахувати.
Детально в листі ПФУ від 28.03.2025 № 2800-030401-8/20889