Згадаємо, що пп. 169.1 ПКУ дає право найманому працівнику на зменшення загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород) для обчислення бази оподаткування ПДФО, на суму податкової соціальної знижки. А отже, працівник «на руки» має можливість отримати суму зарплати більшу, ніж якби такої пільги не було.
Граничний обсяг доходу, що дозволяє претендувати на податкову соціальну пільгу базового розміру в 2023 році – 3760 грн./місяць.
В більшості випадків право на податкову соціальну пільгу базового розміру (2023 році це 1342 грн/місяць) виникає у працівників, що працюють в режимі неповного робочого часу. І доволі часто виникає спокуса скористатися такою пільгою у місяці прийняття працівника на роботу, коли з огляду на не повністю відпрацьований робочий час дохід дозволяє претендувати на зменшення розміру оподатковуваного доходу з метою оподаткування ПДФО. І працівник написав заву на застосування податкової соціальної пільги.
Тут бухгалтеру саме час згадати про пп. 169.3.4 ПКУ, за яким податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи.
Якщо працівник в місяці працевлаштування на роботу був звільнений із попереднього місця роботи, то він мав право на отримання податкової соціальної пільги у місяці звільнення за старим місцем роботи.
Оскільки платник податків має право на отримання податкової соціальної пільги лише від одного працедавця і реалізував це право у звітному місяці на старому місці роботи, то такий новоприйнятий працівник не має права на отримання в цьому місяці податкової соціальної пільги на новому місці роботи. Це ЗІР, 103.08.04 https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=27413
При дотриманні умов отримання податкової соціальної пільги, працівник має право на отримання податкової соціальної пільги на новому місці роботи з наступного місяця після прийняття на роботу.