Звільнення працівника, який відсутній 4 місяці на роботі – місія можлива?

З 19 липня роботодавці  отримали додаткові підстави для звільнення працівників. Одна з таких  -звільнення  у зв’язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці підряд (п. 8-3 ст. 36 КЗпП). Цю підставу для припинення трудового договору не слід ототожнювати із звільненням у зв’язку з прогулом (п. 4 ст. 40 КЗпП).

Чи можна звільнити за цією підставою тих працівників, хто на початку воєнного стану виїхав за кордон та досі не повернувся, навіть на відносно спокійні території? Звісно,  п. 8-3 ст. 36 з’явився в КЗпП  з 19 липня. Але це не означає, що з 19 липня не можна звільнити працівника, який є відсутнім 4 місяці на роботі  до 19 липня. Є підстава, є табель обліку робочого часу з відміткою «НЗ» і навіть є доповідна безпосереднього керівника відсутнього працівника. Хоча ні в самому  законі, а ні у коментарі Мінекономіки  про це нічого.

Але для того, аби звільнити відсутнього працівника за рішенням роботодавця необхідно дотримати  одночасно дві обов’язкові умови:

• фактична відсутність працівника на роботі понад 4 місяці підряд;
• відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд.

За роз’ясненням Мінекономіки, у випадку невиконання одночасно двох вищенаведених умов звільнення відповідно до такої підстави може бути визнано судом незаконним, наприклад, якщо працівник доведе, що протягом 4 місяців поінформував роботодавця про причини своєї відсутності.

Якщо працівник був відсутній на роботі менше 4 місяців ПІДРЯД, або є інформація про причини відсутності (поважні чи неповажні), умови не виконуються і звільнення не провадиться.

І якщо фактичну відсутність можна підтвердити  записами в табелі обліку робочого часу «НЗ», то відсутність інформації про працівника та зв’язку з ним підтвердити не так  і просто.

Як підтвердити відсутність інформації про працівника в епоху тотальних соціальних мереж та месенджерів? Робіть скріншот відправлень повідомлень через месенджери що залишились без відповіді.

Підтверджуйте відсутність зв’язку шляхом документування спроб такий зв’язок встановити телефоном, поштою, чи особистим спілкуванням. Це може бути:

• роздруківка оператора або актуйте безрезультатні спроби встановлення телефонного зв’язку (за підписом трьох осіб).
• копія листа про вимогу сповістити про причини відсутності на роботі (з повідомленням про вручення та з описом про вкладення),
• повернуте повідомлення  з відміткою про неотримання.

І навіть зібравши всі документальні докази проведених пошукових робіт, роботодавець не убезпечений від судових позовів в майбутньому. Адже в той час, коли  роботодавець шукав працівника, останній чудово хизувався фото із–за кордону в соціальних мережах.  Тому і «сфоткати»  сторінку з вихідною датою не буде зайвим. От он такий, тернистий шлях роботодавця до звільнення працівника.