Пунктом 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ передбачено, що мінімальне податкове зобов’язання не визначається, зокрема, для земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів.
Отже, враховуючи норму п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої – третьої групи, яка орендує земельні ділянки, що віднесені до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 01 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів, не визначає мінімальне податкове зобов’язання щодо таких ділянок.