Визначення фактичної перевірки наведено в пп. 75.1.3 ПКУ. Такою вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Фактична перевірка проводиться податківцями щодо дотримання норм законодавства з питань:
- регулювання обігу готівки,
- порядку здійснення розрахункових операцій,
- ведення касових операцій,
- наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів,
- дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається суб’єкту господарювання або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Тобто копія наказ про фактичну перевірку має бути вручена директору юрособи, ФОПу, продавцю чи іншому працівнику, що проводить розрахункові операції.
Фактична перевірка, що здійснюється за наявності підстави, визначеної у п.п. 80.2.6 ПКУ. Однією із таких причин є виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у п.п. 75.1.3 ПКУ. Тобто по факту – контроль одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки (п. 80.3 ПКУ).
Отже, податківці, при здійсненні фактичних перевірок мають право перевіряти періоди, які вже були перевірені за наявності законодавчо визначених підстав для такої перевірки.
А от з огляду на норми ст.61 Конституції України платники податків не можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке вже було відображено в акті попередньої перевірки. На цьому наголошують ГУ ДПС в Одеській області 21.03.2023р.